п"ять хвилин для Класика

Це - Шевченко. Котрий Тарас Григорович. Він - досить відома постать в історії України. Його вважають класиком. З ним пов"язано багато міфів. Кажуть, шо він "написав" українську мову... Багато чого іншого, теж кажуть... А кладуть квіти -

Він був мудрий чоловік. Він колись написав:

А от бруківка, чи то пак - дорога до Класика... не всім така, як на Народній Площі в Ужгороді... (та, зрештою, і у багатьох інших містах і місцях)

Це - не найкращий пам"ятник. Проте - це символ шанування. Як символ і той, що кожного року в українського народу є традиція... Класкти квіти до пам"ятника...

Якби з ким сісти хліба з'їсти,
Промовить слово, то воно б,
Хоч і як-небудь на сім світі,
А все б таки якось жилось.
Та ба! Нема з ким. Світ широкий,
Людей чимало на землі...
А доведеться одиноким
В холодній хаті кривобокій
Або під тином простягтись.
Або... Ні. Треба одружитись,
Хоча б на чортовій сестрі!
Бо доведеться одуріть
В самотині. Пшениця, жито
На добрім сіялись лану,
А люде так собі пожнуть
І скажуть: «Десь його убито,
Сердешного, на чужині...»
О горе, горенько мені!

Мені, було, аж серце мліло,—
Мій боже милий! як хотілось,
Щоб хто-небудь мені сказав
Хоч слово мудре; щоб я знав,
Для кого я пишу? для чого?
За що я Вкраїну люблю?
Чи варт вона огня святого?..
Бо хоч зостаріюсь затого,
А ще не знаю, що роблю.
Пишу собі, щоб не міняти
Часа святого так на так,
Та іноді старий козак
Верзеться грішному, усатий,
З своєю волею мені
На чорнім вороні-коні!
А більш нічого я не знаю,
Хоч я за це і пропадаю
Тепер в далекій стороні.
Чи доля так оце зробила?
Чи мати богу не молилась,
Як понесла мене? Що я —
Неначе лютая змія
Розтоптана в степу здихає,
Захода сонця дожидає.
Отак-то я тепер терплю
Та смерть із степу виглядаю,
А за що, єй-богу, не знаю!
А все-таки її люблю,
Мою Україну широку,
Хоч я по їй і одинокий
(Бо, бачте, пари не найшов)
Аж до погибелі дійшов.

Нічого, друже, не журися!
В дулевину себе закуй,
Гарненько богу помолися,
А на громаду хоч наплюй!
Вона — капуста головата.
А втім, як знаєш, пане-брате,
Не дурень, сам собі міркуй.

З погляду вічності, що таке 5 хвилин для Класика?
Достоту його український народ досі не розуміє і розуміти не хоче...

Наступна п"ятихвилинка - УВАГА - не пропустіть - на високосний 2008 рік!